КІНОТЕАТРИ ЗОЛОЧЕВА

Початок кінематографа на Галичині був пов’язаний із світлою думкою про його допомогу у поширенні не тільки освіти і культури, але й демократичних ідей. Кіно з’явилося у часи розвитку масової культури і одразу здобуло прихильність усіх мешканців без огляду на їх соціальне становище.

Розповімо вам про КІНОТЕАТРИ ЗОЛОЧЕВА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Сьогодні містяни, плануючи похід в кіно, мають лише один варіант. А от на початку ХХ ст. у Золочеві КІНОТЕАТРІВ було більше !

• ми писали у попередньому дописі, що перший кінотеатр "СОКІЛ" був відкритий у 1910 році у будинку польського гімнастичного товариства. Тапером у кінотеатрі «Сокіл» працював музикант, органіст золочівського костелу Йозеф Якубовський і грав на фортепіано музику до німих фільмів з Чарлі Чапліним, Полою Негрі та Бастером Кітоном (більше про нього - http://zolocyiv-kraj.blogspot.com/2022/01/blog-post_25.html);
• дещо пізніше єврей Коссер одержав дозвіл на відкриття другого кінотеатру в будинку Народної школи (тепер - ОЗЗСО № 1 м. Золочева).

"Коссер звернувся до управи "Просвіти" з проханням заохочувати наших людей Золочева й околиці до відвідування кінотеатру та зобов'язався платити нам [управі] відсотки від проданих квитків. Управа дала згоду на його пропозицію і доручила мені зайнятися розчисленням, тобто збиранням відсотків від проданих квитків. Кінотеатр Коссера відвідувало багато мешканців...". - пише у спогадах Роман Громницький.

• краєзнавець Анатолій Чекінда припускає, що кінотеатр Коссера знаходився у будинку по вул. М. Шашкевича (колишня Собеського), де в радянський час працював кінотеатр "Дніпро" (зараз - магазин "Ювілейний"). 
• і додає, що 30-ті роки ХХ ст. - в актовій залі Народної школи працював кінотеатр товариства "Стрілець".

Така розвага, як похід у кінотеатр, була досить популярною серед мешканців міста. Організатори кінопоказів з того мали неабиякі прибутки. Але фільмів було не так багато і один та той же фільм могли дивитися по 5-10 разів.

Історики розповідають, що в той час харчуватися в кіно було заборонено, тоді це вважали бекультур'ям. За це могли навіть вигнати зі залу.

У дописі використано:

1. Золочівщина: минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті [Текст] / упоряд. і ред. Микола Дубас. - Львів : Вид-во "Мс", 2006. - 759 с., іл.
2. Чекінда А. Золочів. Таємниці давнього міста королівської Галичини [Текст] : фотоальбом / Анатолій Чекінда. - Золочів, 2020. - 232 с.