Сьогодні - 179 річниця з дня смерті МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА (1811-1843) – письменника, поета, священника, натхненника національного відродження Галичини, найбільш відомого, як співзасновника українського гуртка національно-свідомої молоді "Руська трійця" та співавтора альманаху "Русалка Дністровая".
Якими ж були його останні роки життя?
БЕЗРАДІСНІ...
Разом із сім'єю, у якій було вже два сини – Володимир (нар. 1839 р.) і Святослав (нар. 1842 р.), М. Шашкевич бідував, терпів нестатки, був, за власними словами, "гноблений крайньою убогістю та нуждою", "позбавлений усяких, у тім числі найконечніших засобів до життя".
Законного утримання за рахунок державної казни М. Шашкевич не мав. А смерть молодшого сина викликала в поета тяжкі переживання та сприяла загостренню туберкульозу, на який він захворів ще під час навчання в семінарії.
Від січня 1843 року починається напружена боротьба М. Шашкевича з тяжкою хворобою. Весною того ж року він остаточно втратив зір і слух. 7 червня – помер. Був похований 10 червня у Новосілках.
Його могила на 50 років "загубилася" на сільському цвинтарі. Але була віднайдена і останки урочисто перевезені до Львова.
Перепоховання відбулося 31 жовтня і 1 листопада 1893 року.
"...СПОМИНАЙМО, БРАТТЯ МИЛІ..."
Немає коментарів:
Дописати коментар