четвер, 15 жовтня 2020 р.

Лікар УПА Петро Скобельський

Сьогодні, 14 жовтня, відзначаємо також День створення Української повстанської армії та не маємо права оминути факт, що золочівська земля славна іменами героїв, які поклали своє життя на вівтар служіння національній ідеї та, як би не було сумно, всипана їхніми могилами.З поміж інших хочемо згадати лікаря, хірурга Петра Скобельського, що загинув в с. Словіта Золочівського р-ну. А початок його життєвого шляху був такий 👉
  • народився 16 червня 1914 р. в м. Золочеві у сім'ї надрадника крайового суду. Після закінчення львівської гімназії навчався на медичному факультеті Львівського університету;
  • у 1939 р. розпочав лікарську діяльність в окружній лікарні Золочева;
  • у червні 1941 р. був медичним експертом комісії, що досліджувала останки людей, закатованих у Золочівському замку;
  • як перспективного хірурга його посилають на вишкіл в університет м. Грац (Австрія), де у 1942 р. отримав диплом хірурга;
  • міг зробити блискучу кар'єру, але вибрав інший шлях - пішов в УПА. Вступив до І-ї Української дивізії УНА, служив у військовому шпиталі дивізії під Олеськом;
  • брав участь у боях під Бродами, перейшовши у лави збройного підпілля ОУН, де працював лікарем.
Останню вісточку від нього сестра, Марта-Анастасія Цегельська (Скобельська), отримала з-під Олеська, де стояв військовий госпіталь. Петро писав їй: "Щодня стою на горі Маркіяна Шашкевича і дивлюся на Золочів".

Навесні 1945 року лікар Петро залишився в криївці, щоб виходжувати важкопораненого 23-річного бійця УПА. Розумів, що прирікає себе на вірну смерть - решта бійців відступили. Так і сталося - знайшовся зрадник, який виказав криївку з пораненим і його лікарем. Обох убитих, розповідають люди, привезли під церкву на возі з соломою - напівоголених, з простреленими грудьми. І залишили на ніч, аби селяни впізнавали своїх рідних. Опісля, за переказами, зрадників, які видали криївку, повісили на осиці. Могилу ж невідомого лікаря та повстанця ніколи не забували - за нею десятиліттями таємно доглядав один з мешканців села Словіти...


 

Немає коментарів:

Дописати коментар