Видатні постаті Золочівщини. Пачовський Василь

Васи́ль Миколайович Пачо́вський - український поет, історіософ і мислитель. Доктор філософії.

Народився в Жуличах біля Золочева. Батько - сільський священик, патріот і народовець. Мати Марія походила з роду Боярських, в якому теж було багато священиків.

1886 р. пішов до школи, 1889 р. його віддали до гімназії з польською мовою викладання у Золочеві. У 1891 р. помер батько - тому довелося часто голодувати.

Студіював в університетах: медицину - у Львові, історію та мистецтво - у Відні (закінчив у 1909), філософію - у Празі (Український вільний університет). Вчителював у гімназіях Львова (1909) та Відня і був одним з організаторів літературної групи «Молода муза».

У 1915-1918 роках працював у таборах військовополонених українців (Австрія та Німеччина). На заклик «Союзу Визволення України» працював у Перемишлі і Львові. З приходом українців із царської армії вів серед національно-освідомлюючу, освітню роботу, видавав друковані твори.

1919 р. переїхав до Ужгорода, де став редактором часопису «Народ». 1920-1929 рр. - професор Ужгородської та Берегівської гімназій. У 1929-33 рр. вчителював у Перемишлі. У 1933 рр. після повернення до Галичини був викладачем місцевого університету. З приходом більшовиків став учителем української мови у середній школі, де вчив ще до війни. Брав участь у засіданнях організаційного комітету письменників Львова у Клубі письменників.

1940 р. йому запропонували викладати українську мову у Львівському університеті.

Василь Пачовський

На початку ХХІ ст. Василь Пачовський призабутий, хоча він 40 років працював для літератури і створив близько 30 творів, а всі його писання налічують півсотні назв, більшість з яких так і не було видано. Належав до «Молодої Музи», гуртка українсько-галицьких поетів, які наслідували західноєвропейський модерністський напрям у літературі, її органом було видавництво «Світ», що діяло в 1906-1909 рр.

Як учасник і співучасник боротьби М. Міхновського, В. Пачовський був передусім поетом-державником. Його драма «Сон української ночі» виховувала національно свідому інтелігенцію в Галичині на початку XX століття. Ціле життя й велику частину своїх творів присвятив для створення ідеології української державності. Він один із тих, що випередили свою епоху на довгі десятки років. Своїм поетичним словом він умів виразити почування і мрії патріотичної молоді, саме тому вона колись так захоплювалася його творами.