Мистецтво дерев'яної скульптури

Мистецтвво дерев'яної скульптури в Україні має давні традиції. Є припущення, що дерево як матеріал для скульптури використовували уже в період трипільської культури.

Найвища точка в розвитку дерев'яної скульптури  XVII-XVIII ст. Майстри створили унікальний український стиль "козацького бароко". По території держави зводили дерев'яні церкви, де точність ліній була поэднана з ажурністю різьби. Прикрашали балки, карнизи, предмети господарського вжитку, меблі, скрині, посуд, військове спорядження.

Важлива сторінка історії українських промислів — різьба церковних іконостасів та інших предметів культу. Лідірує тут рослинний орнамент із позолотою (виноградна лоза, соняшник, мальви). Барокові візерункові мотиви часто доповнювали фігурами святих або ангелів. Такі композиції — архітектурний елемент багатоярусних іконостасів.

Золочівщина також має своїх майтрів цього виду мистецтва. Серед них:

Маркевич Андрій Степанович. Народився у багатодітній родині, де було шестеро дітей. Батько мав золоті руки все умів робити, над дітьми тримав дисципліну та прищеплював їм любов до праці. У дитинстві п. Андрій мав можливість навчатися в музичній школі.

Маркевич Андрій Степанович

 Сам митець згадує, звідки взявся талант малювати та робити скульптури по дереву. Рідний дядько Йосип (материн брат) був репресований більшовиками і засланий до Сибіру. Сестрі, як подяку за підтримку і допомогу, пересилав свої малюнки на папері. Вони ж були дуже подібні до малюнків Марії Приймаченко – козак з дівчиною біля криниці, хата під стріхою з бузьком на гребені… Словом, дядько гарно малював.

У школі Андрій добре малював, умів легко намалювати портрет Шевченка. Відвідував гурток малювання.

Працюючи свого часу на Золочівському радіозаводі, якось побачив у гравірувальника Михайла Коре невського на столі виріб з дерева. Сподобалося. І тоді відчув силу, що сам може таки творити, творити «пісню дерева».

Зараз у самодіяльного скульптора по дереву вже багато виробів коренепластики. За оцінками місцевих поціновувачів його витворів, вони вже на сьогоднішній день коштують сотні, а то й тисячі умовних одиниць.

Скульптор виставляв свої твори у музеї «Золочівський замок» (2008 рік), на спеціалізованій виставці, присвяченій його творчості (коренепластика, вироби з дерева), його роботи прикрашають внутрішні приміщення Золочівського монастиря оо. Василіан. Учасник етнографічного фестивалю «Чисті джерела Бугу» (28-31 серпня 2008 року, село Верхобуж Золочівського району Львівської обл.), де експонував свої вироби з дерева. 

Калиневич Любомир Васильович. Народивсяу місті Кам’янка-Бузька. За фахом – інженер, працював майстром на Золочівському радіозаводі. 

Любомир Калиневич – художник-аматор, що був закоханий в природу рідного краю. Він міг днями блукати по лісі в пошуках оригінальних коренів, наростів, сухих гілок, щоб потім зробити з них твори мистецтва. І важко повірити, що ці чудові вази, чудернацькі птахи зроблені саме з такого матеріалу.  

Коренепластика Л. В. Калиневича

Перша персональна виставка Любомира Калиневича відбулась у 1999 році у Львівській картинній галереї при підтримці директора галереї Бориса Григоровича Возницького. Близько 60-ти робіт автора знаходяться у постійно діючій експозиції Кам’янко-Бузького краєзнавчого музею. Шістдесят своїх робіт Любомир Калиневич подарував Музею народної архітектури, що у м. Львові.  

Скульптурні роботи Любомира Калиневича розміщені у холі Золочівського районного Народного дому ім. І.Білозіра, а також у читальному залі Центральної районної бібілотеки ім. І.Франка.