суботу, 25 лютого 2017 р.

Населені пункти краю. Єлиховичі


Єлиховичі 

Село розташоване за 3,5 км. від Золочева. 
У 1900 році в Єлиховичах проживало 625 осіб, з них 233 грекокатоликів, 375 римо-католиків, 17 євреїв. У 1968 р. - 430 осіб. 

Вперше про село згадується в 1447 році. Але ще в VІІ –V ст. до н.е. в околиці його існувало поселення епохи заліза. 

Часто нападали на село татари. Тут була трясовина, багато з нападників гинуло, інші проходили з труднощами на захід. Село було відомим, як "Є лихо вічне". За це і так назвали Єлиховичі. 

За давніми переказами між Єлиховичами, Городиловим і Заріччям у ХІІ –ХІІІ ст. існувало місто Радече – ровесник Пліснеська. Загинуло воно раніше за Плінеськ. Могли напади на нього з півночі, тому жителі міста казали, що з цього боку «є лихо вічне», звідси й пішла назва «Єлиховичі». Коли монголи відходили, люди, що порозбігалися по лісах і болотах, знову сходились, «зволікалися» від останнього слова й пішла назва міста Золочів. 


У 1532 р. Яворівський староста Андрій Бурка купив у Станіслава Сенєнського золочівський ключ, до якого належали Єлиховичі та Городилів. У 1598 р. Єлиховичі і Городилів разом з багатьма іншими селами на Золочівщині купив Краснославський і Луцький староста Марк Собацький. Син Марка Яків збудувавши у 1624 – 1627 рр. в Золочеві костел Успення Діви Марії, віддав йому у власність село Єлиховичі, став у Городилові, 268 моргів землі. Громада мала землі вдвічі більше, проте люди жили дуже бідно, не мали змоги тримати ВРХ, лише кіз, тому й назвали Єлиховичі «козячим селом». 
До Собеського у Золочеві існував малий дерев'яний костел і хоч згодом повстав золочівський деканат, як один із Львівської римо-католицької архидієцезії на початку ХVІІ ст.. Син Марка, Яків Теребовлянський староста уфундував будову нового костелу, збудованого в 1624-27 рр., присвячену Успенню Пречистої Діви Марії. В цім році уфундаментував у Поморянах, Зборові, Озерній. Крім костьольного устаткування одержала Золочівська римо-католицька парафія в 1627 р. на власність село Єлиховичі. 

Малий фільварок в с. Єлиховичах король Собеський дарував римо-католицькій парафій в м. Золочів. Вона мала там 268 моргів землі, а село 801 морг землі. В 1881 році було 564 мешканців, тобто 101 греко-католиків, 466 римо-католиків. 

В селі була однокласна школа і громадська позичкова каса. У 1860- 1870 рр. вчителем був Целепшин Давидовський, пізніше – Онуфрій Колядій, в кінці ХІХ на поч. ХХ ст. - Марія Орищук. У 1925 р. школа мала одну класну кімнату площею 51 м кв. і помешкання для вчителя з 3 кімнат і кухні, 0,1 га землі. Був один вчитель штатний і один священик, що викладав катехизм. Мовою викладали польською. Дітей навчали 74 години, вичитувалось в тиждень 32. Однокласна школа за радянської влади перетворилася у двокласну. Через малу кількість учнів у 1975 році школу було закрито. 
Під час війни 1941-1945рр в селі німці створили табір - гетто для євреїв, де розстрілювали людей.

В 1938 році почався будувати костел. Всі роботи виконувалися вручну. Було залучено багато робітників. З початком Другої світової війни костел був не закінчений, але в ньому вже відправлялися месси. До закінчення війни костел було закрито.
1948-1949 рр. почали організовувати колгосп і костел було передано колгоспу, з якого зробили зерновий склад. Все це продовжувалося до 1991 року, коли було проголошено Незалежну Україну. В цей час споруду костелу передали римо- і греко-католицькій громаді. Костел знаходився у занедбаному стані. Дах був дірявий. Але завдяки старанням ксьондза Яна Бураса дах за кілька років відремонтували. Відбудовувався костел і завдяки спонсорам з Польщі. Завдяки ксьондзові Лешеку Паньковичу храм був поштукатурений з середини, а греко католики посприяли, щоб штукатурити і зовні. Зараз храм знаходиться в добре відремонтованому стані. Відправляються служби Божі на обрядах римо- і греко- католицькому. 

У 1900 р. в Єлиховичах проживало 625 осіб, з них українців – 233, поляків 375, євреїв 17. 
У 1935 р. населення села становило 539 осіб. У 1938 р. в Єлиховичах було зведено з тесаного булого камення костел Воздвиження Чесного Хреста, також з господарськими будівлями. Римо-католики Єлихович стають окремою парафією, незалежною від Золочівської парафії. 

В час радянсько-німецької війни 1941-1945 рр. шестеро жителів Єлихович, а саме: Йосип Биховський, Михайло Городиловський, Володимир Кусий, Михайло Любецький, Михайло Починок не повернулися з фронту. 

В 1940-х рр. в околицях села розгорталися бої енкаведистів із підпільниками. Так, одного трагічного дня 1948 р. під час облави в хаті Олени Галамаї загинула вона сама і повстанець Михайло Косаревич. 

В радянський час на території села розташувалась головна садиба колгоспу ім. Чапаєва, тут було зведено будівлі клубу, дитячого садка, сільської ради. 

У 1991 р. зареєстровано громаду УАПЦ, в 1992 р. було вирішено будувати церкву. Цього ж року сільська рада виділила для цього земельну ділянку.
Церква св. Іллі у Єлиховичах

У 2000 р. після 50-ти річної перерви, ремонту й реставраційних робіт було посвячено наново костел, приміщення якого до цього часу використовувались як колгоспна комора. У 2002 р. на базі частини приміщення дитячого садка було відкрито початкову школу, а у 2007 р. було відновлено роботу садка у відремонтованому будинку. 

У зв’язку з тим, що в селі Єлиховичі корінного населення майже немає, немає і розвинутих народних промислів. 

На даний час село Єлиховичі є центром сільської ради, до якої ще входять села Городилів, Зозулі, Луг, Копані, Монастирок, Обертасів. Населення становить 880 чол.

При підготовці матеріалів використано:
  • спогади жителів села. 


Немає коментарів:

Дописати коментар

Презентація поетичної збірки "Сонячне прозріння" Наталії Ковалик

Поезія, як і весна пробуджує життя, освітлює душі, різнобарвить прозу. Вона торкається сердечних струн, розкриває неосяжні глибини художньог...