Сасівська водолікарня

Ну що ж. Раз ми з вами зайшли вже до Сасова та писали/читали про Сасівську паперову фабрику, то сьогодні в продовження теми поговоримо САСІВСЬКУ ВОДОЛІКАРНЮ.

Отож...

У середині ХІХ ст. Сасів був курортним містечком. А все завдяки водолікарні, яку було споруджено у той час. Можливо, що вода і не мала якихось лікувальних властивостей, але холодні водні ванни, свіже повітря, активний відпочинок і спілкування приносили користь хворим, які приїжджали сюди з Західної і Східної Галичини, Волині та самої столиці.

"Лікарня була гідротерапевтичного напрямку. Це був єдиний в цьому плані лікувальний заклад в Європі. Сьогодні таке лікування водою здається нам дивним. Але пригадаймо, що в ХІХ ст. в Баварії жив священник Себастіян Кнейп, який окрім того, що лікував травами, займався ще лікуванням водою найрізноманітніших хвороб... Можливо, подібну методу мала на озброєнні Сасівська водолікарня", - пише у книзі "Сасів та його церкви Юрій Юречко.

У літні місяці пацієнтів було так багато, що вони не поміщалися у будинках закладу і поселялися в містечку. За сезон лікарня приймала 300-400 чоловік. Медичний нагляд за пацієнтами мали 3 лікарі [2, C.13].

Сасівська водолікарня була популярним місцем. Тут не лише оздоровлювалися, а й розважалися. Вечори, концерти, фестини приносили немалі кошти, частину з яких організатори заходів віддавали на допомогу Педагогічному Товариству "Рідна школа" у Золочеві [2, C.13].

"Зала зібрань, фортепіано, більярд, боулінг, гімнастика, інструменти для ігор товариських, журнали і музика два рази в тиждень можуть навіть для найвибагливіших зробити перебування тут милим і веселим", - писав лікар сасівської водолікарні Генрик Еберс.

У дописі використано:

1. Золочівщина: минуле і сучасне / упоряд. М. Дубас. - Львів, 2006.
2. Юречко Ю. Сасів та його церкви [Текст] / Юрій Юречко. - Золочів, 1999.