Золочів пам’ятає багатьох своїх власників, але одна історія вирізняється серед інших. Це історія про Марію Кароліну (Шарлотту) – доньку Якуба Людвіка та внучку Яна III Собеських. Вона кохала, але її серце було розбите. І разом з цим коханням завершилася й золота доба міста.
Досягнувши шлюбного віку, троє доньок Якуба Людвіка стали об’єктом політичних шлюбних планів родини.
Середню з доньок – Марію Кароліну описували, як “гарненьку, високу, рудоволосу панянку зі стрункою фігурою. А своєю дотепністю доводила до нападів сміху своїх численних шанувальників і завзято з ними фліртувала”.
Серед кандидатів в зяті батько розглядав такі варіанти, як король Швеції Карл XII (відомий союзник Мазепи), або син Августа II – тодішнього польського короля. Серед претендентів був і син російського царя Петра І. Йому надіслали портрет Шарлотти. Та коли про це дізналася її бабуся в Римі, Марія Казимира, вона різко заперечила: такий союз був би приниженням для роду Собеських.
Рідні, зайняті пошуком вигідної партії, й не помітили, що серце Марії Кароліни уже само зробило вибір.
Собеські жили в маєтку Олава (нині в Польщі). Наприкінці осені 1719 року там, подорожуючи, зупинились Радзивілли на чолі з Анною з роду Сангушків. Тоді вперше зустрілися 17-річний Михайло Казимир Радзивілл (знаний як “Рибонька”) та 22-річна Марія Кароліна. Пізніше Радзивілл зізнається: він закохався з першого погляду. І почуття були взаємними.
Закоханих швидко розлучили, але вони продовжували писати ніжні листи одне одному й зрідка зустрічатись. Можливо, що їхні шляхи перетинались і в Золочеві, в якому Радзивілл побував у квітні 1721 року.
Шарлотта й Радзивілл прагнули бути разом, але родини чинили опір їхньому коханню. Через два роки після знайомства закохані навіть планували втечу, щоб потайки взяти шлюб. Але задум викрили.
Хоча батьки Шарлотти підтримали вибір доньки й намагались залагодити питання їхніх відносин. Але Анна Радзивілл планувала одружити сина з Марією Софією Сенявською – на той час найзаможнішою нареченою в державі. Їхні заручини відбулися в 1722 році, хоча й Михайло був байдужим до майбутньої дружини. Крім того, Радзивілл і Шарлота були троюрідними братом і сестрою, хлопець був внуком Катерини Собеської, а обоє доводились правнуками Якуба Собеського, засновника золочівського замку.
Зломлена, Шарлотта зрештою підкорилася волі рідних і погодилася на інший шлюб, кандидата підтримав німецький імператор Карл VI Габсбург її двоюрідний брат. У місті Нойс (нині в Німеччині) 25 серпня 1723 року заочно відбувся шлюб (“шлюб за дорученням”) із герцогом де Буйон Фредеріком Морісом. Нареченого вона навіть не бачила – замість нього шлюбні обітниці мав приймати її дядько та хрещений Костянтин.
Уже в статусі дружини Шарлотта вирушила до Франції, де у місті Страсбург 20 вересня вперше зустріла тепер уже чоловіка. Однак, через 10 днів дівчина стала вдовою: в дорозі до Страсбурга Фредерік впав з коня, захворів на віспу й помер.
Родина Фредеріка поставила перед дівчиною вибір: відмовитися від 550 тисяч ліврів посагу й піти в монастир, або вийти заміж за його брата, молодшого від неї на 10 років – Карла Готфріда. У розпачі Шарлотта погодилася на другий варіант. Другий шлюб відбувся через 7 місяців від першого, адже було потрібно отримати дозвіл Папи.
Тим часом шлюб Радзивілла – зірвався. Але було запізно: Шарлотта уже була заміжня. Пізніше одружився й Радзивілл.
У шлюбі Марії Кароліни народилося двоє дітей: Марія Луїза і син Годефруа. Але сімейне життя не склалося: чоловік постійно зраджував, а фінансові проблеми лише погіршили ситуацію. По смерті своєї молодшої сестри, Шарлотта покинула чоловіка й виїхала в Сілезію. Потім оселилась у Жовкві та, як єдина спадкоємиця, намагалась керувати маєтком свого батька, який помер у 1737 році й залишив по собі значні борги. Захворівши на туберкульоз, жінка померла 8 травня 1740 р.
На спадщину Собеських було чимало кандидатів, але оминувши власних дітей, племінників та інших родичів Шарлотта майже все майно, включно з Золочевом, передала єдиному, кого кохала – Михайлові Казимиру. Вона просила його сплатити й решту її боргів.
Похорон у Варшаві “останньої з Собеських” організовував сам Радзивілл. Через 6 років спорудив їй величний пам’ятник у варшавському костелі Пресвятої Євхаристії.
Власне серце, волі якого вона не скорилась, Шарлотта теж передала коханому. За її заповітом серце було поховано в замковій каплиці в Жовкві.
На фото - Портрет Марії Кароліни Собеської, бл. 1730 р. (невідомий художник) та надгробок авторства Лоренцо Маттеллі (жінка, що плаче, уособлює державу – Річ Посполиту, яка оплакує смерть Шарлотти, у центрі знаходиться герб роду Собеських із тріщиною посередині).
Більше про долю Марії Кароліни Собеської можна дізнатись тут:
Автор - аспірант історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Ярослав БАШТЕВИЧ
.png)
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар