Ім’я Левка Воловця давно відоме в Україні. Він – педагог, письменник, громадський діяч. Людина з університетською освітою себе повністю віддав школі – як вчитель, як очільник школи, як автор численних учнівських підручників, всіляких навчально-методичних розробок.
Лев Воловець народився 1936 року у с. Велика Вільшаниця. У сім’ї було четверо дітей. Батько залишився інвалідом без обох ніг ще з часів першої світової війни, ходив на протезах, але сам вів господарку, мав чималу бібліотеку, виховував своїх дітей національно свідомими українцями. Брат Володимир загинув в УПА у 1944 році, сестра Ірина за співпрацю з повстанцями зазнала тяжких поневірянь у сталінських ГУЛАГах.
Після закінчення середньої школи поступив на філологічний факультет Львівського університету. Віршувати не переставав ніколи, проте його вірші не узгоджувались з офіційною ідеологією. До того ж хтось із найближчого оточення Левка доносить на нього, що читає заборонену літературу – «Волинь» У. Самчука, «Полтаву» Б. Лепкого, «веде нездорові розмови про угорські події, мріє про суверенність України». Після цього його виключають із університету і Лев Іванович іде працювати робітником у ливарний цех на завод «Львівсільмаш». Та диплом все таки отримує, працює вчителем, досліджує літературний процес, згодом працює директором школи у с. Колоденці . 
Левко Воловець – член Національної спілки письменників України, активний літератор. Опублікував близько двох сотень статей, рецензій, передмов, а також літературно-критичні нариси «Григорій Тютюнник» та «Святослав Праск», книжку нарисів «Надбужани», підручник з української літератури для 7 і хрестоматію для 11 класів. Він – автор майже тридцяти поетичних збірок, серед котрих перша «Подих доби», «Мить перестороги», «Живої пам’яті рядки», «Кредо віри», «Рубежі», «За волю», «Вірність», «За покликом дзвону» та інші.
До письменницького визнання увійшов через літературно-художню критику. Його літературознавчим статтям притаманна глибока думка, висока фаховість, доброзичливість, бажання допомогти молодому авторові краще освоїти основні засади творчості.
Ім’я Л. Воловця стоїть поруч із такими знавцями літератури, як Євген Кирилюк, Степан Крижанівський, Сергій Плачинда, Іван Світличний, Маргарита Малиновська, Анатолій Макаров, Вячеслав Брюховецький, Віталій Дончик та ін. Їхні статті досить розгорнуті, а за глибиною досліджень доволі наукові. Напевно, було би незле, якби Лев Воловець усі свої літературознавчі праці видав окремою книжкою. Правда, він би не проти, але… Але бідкається, що на це потрібні такі речі: перша – мало друкованих статей у нього збереглося; друга – не той у нього вже вік, аби їх шукати; третє – брак необхідних коштів. Втім, письменник видав нариси про творчість Григорія Тютюнника, Святослава Праска, Ольги Яворської. Є у його творчому доробку ще й такі видання: пісенник «Лелеки» (композитор – Євген Заставний), книга нарисів «Надбужжя», посібник для вчителів української та зарубіжної літератури «Братання словом», підручник та хрестоматія для учнів 9 класу та ін.
Поезією Лев Воловець займався ще в школі. Проте першу поетичну збірку видав після відновлення нашої Державності. Це – «Подих доби» (1993 р.). Сьогодні в нього налічується понад тридцять поетичних збірок… Остання – «Окрилені злети» (2017 р.). Торік побачила світ ще одна книга автора – «Голгофа України» («Сполом», Львів).
Немає коментарів:
Дописати коментар