ЗОЛОЧІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

У XVII–XVIII століттях Золочів неодноразово опинявся в епіцентрі воєнних дій. У такі складні часи міська влада вживала всіх можливих заходів для забезпечення оборони, а золочів’яни часто самі його боронили.

Особливий акцент на обороні зробив ще Марек Собеський. Він постановив, що:

... міщани зобов’язані брати активну участь у захисті міста “від неприятеля”, насамперед від татар...

Це розпорядження підкріплювалося ще однією важливою вимогою: усі землевласники в середмісті повинні були забезпечувати оборону міських валів. Адже життя в місті з певними привілеями зобов’язувало мешканців його боронити.

Захист міста був одним із ключових завдань урядників. Замкову оборону очолював адміністратор (підстароста), а міську – тодішній очільник міської ради (квартальний бурмистр).

Щоб захистити місто влада забороняла використовувати землі навколо міських валів для городів. Але це часто ігнорувалось. У привілеях того часу згадувалося, що всі мешканці повинні працювати над відновленням укріплень: “щоб всіх міщан залучили до зведення палісадів”. А кошти на укріплення у час воєнної загрози надходили навіть через продаж нерухомості, яку багато міщан заповідали костелу.

Райці міста закликали кожного постачати кулі та порох, а “кому стане сили”, щоб сам взяв участь у боях.

Водночас не все було ідеально, адже при обороні траплялось різне. В умовах небезпеки з міста нерідко втікали посадовці, попередньо вивізши частину майна (як один податківець в 1705р. при захопленні Золочева саксонцями).

Траплялись і зради, і розкрадання бюджету...

Автор - аспірант історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Ярослав БАШТЕВИЧ