Видатні постаті Золочівщини. Курманович Віктор

Курманович Віктор Йосипович

Ві́ктор Курмано́вич (нар. 26 листопада 1876-† 18 жовтня 1945) - генерал-чотар УГА, командир групи «Жовква», потім - групи «Південь» і І корпусу УГА.

Народився 26 листопада 1876 року в селі Велика Вільшаниця Золочівського повіту на Львівщині в сім’ї священика Йосипа Курмановича. Батько віддав сина після закінчення п’ятого класу в гімназії до кадетської школи у Львові, звідки був скерований на навчання у військову академію. Після її закінчення він одержав призначення в Генеральний Штаб австрійської армії.

Генерал УГА Віктор Курманович в молодості

В час Першої світової війни попав у російський полон, проте в тюрмі він був не довго. Його обміняли за офіцера російської армії, що був в австрійському полоні. Після полону він опинився на передовій, в окопах, які стали ледь не його домівкою на довгі роки війни. 

Він пройшов шлях від офіцера австро-угорської армії до генерала Галицької армії. Після розвалу Австро-Угорської імперії він вже в рядах ЗУНР і в другій половині листопада 1918 р. полковник Курманович прибув до Тернополя (де був осідок Державного Секретаріату Військових справ) (військовий міністр) і йому наказано очолити північне крило вже українсько-польського фронту. Від грудня 1918 командував групою «Північ»: — сокальська, угнівська, белзька, равська, яворівська та янівська «партизанські» групи об’єдналися у військове з’єднання «Північ», встановивши український контроль над територією північніше Львова - Янова - Яворова, західніше Рави-Руської - Белза - Сокаля і до Волині. Пізніше він був підвищений у званні до генерала-четаря Галицької армії. Від лютого 1919 р. - державний секретар військових справ УНР. 

Кінцем квітня-початком травня 1919 року Головнокомандувач Галицької армії М. Омелянович-Павленко та начальник штабу В. Курманович подали рапорти про свою відставку, одначе Президент ЗОУНР Є.Петрушевич її не прийняв.

Курманович на балконі будівлі Головної Команди під час проведення ІІ краєвого з'їзду Карпатської Січі в Хусті 19 лютого 1939 р.

11 серпня 1919 для спільних дій об’єднаних сил українських армій сформовано Штаб Головного отамана (ШГО), який об’єднав штаб Дієвої армії та Начальну команду Галицької армії; начальником штабу став генерал М.Юнаків, квартирмейстером - представника УГА генерал В.Курманович, начальником оперативного відділу - референт Є.Петрушевича з військових питань, підполковник К. Долежаль. На початку 1920 р. УГА перестала існувати. Після ліквідації табору інтернованих частин УГА 1923 p. генерал поселився у Відні.

У міжвоєнні роки В. Курманович брав активну участь у громадсько-політичному житті української еміграції, діяльності військових організацій. Він тісно співпрацював з УВО і ОУН полковника Є. Коновальця, обирався членом Проводу Українських Націоналістів, заступником голови Української Національної Організації в Німеччині, був організатором багатьох заходів військової еміграції. 

У роки Другої світової війни генерал був одним з активних організаторів створення української дивізії «Галичина». 

Після закінчення Другої світової війни, у 1945 році радянська спецслужба заарештувала В. Курмановича і завезла до тюрми в місті Одеса. 

Помер 18 жовтня 1945 в Одесі у лікарні внутрішньої тюрми НКВС.